Обласний флешмоб "Вся надія на Колодія"

Вихованці краєзнавчого гуртка "Джерело", (керівник Кропова О.М.) взяли участь в обласному флешмобі "Вся надія на Колодія", дослідивши особливості святкування Колодія на території України.
Ма́сниця, Пу́щення, Сиропу́ст, Колодій, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя, Ба́бське свято,— традиційне східнослов'янське, зокрема й українське свято, що відзначається протягом тижня перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари, з метою продовження роду.
Архаїчне свято закінчення зими і початку весни відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами...
В Україні інша назва свята - Колодій. У прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став КолоДієм. Наші предки вважали Колодку символом продовження роду. Тож свято супроводжувалося обрядами, пов’язаними не лише з проводами зими й зустріччю сонця, а й такими, що закликали до загального примирення, злагоди і всепрощення. Недарма в українців останній день тижня називається ще й Прощеною неділею, коли треба забувати всі образи та всіх прощати. Ця традиція збереглася й донині.
Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем Масниці. Це останній напередодні Великого посту тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або просто Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
Свято Колодія характерне лише для України та Білорусі і сягає своїми коренями ще глибоко дохристиянських часів. Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.
У понеділок Колодка «народжувалась»,
у вівторок — «хрестилася»,
у середу справляли «похрестини»,
у четвер «помирала»,
у п'ятницю Колодку «хоронили»,
а в суботу «оплакували».
У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.
Існувала також традиція Колодки, коли під час народних гулянь дівчата й парубки, що не знайшли собі пару, а також їхні батьки, які не одружили своїх дітей, на покару волочили прив’язаний до ноги шматок дерева — колодку.