Челендж -нарис "Життя і доля" до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав (15 лютого)

Участь бере вихованка Центру позашкільної роботи
Шевчик Дар 'я.
Нарис "Життя і доля мого дідуся"
Cьогодні, 15 лютого, відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. І я хочу розповісти про свого дідуся, Караулова Сергія Євгеновича. Він надзвичайна людина, і ви зрозумієте , чому я так вважаю. Для нас, внуків, він непеперевершено готує наші улюблені страви, вміє пекти чудові пиріжки, міняє сантехніку та знається на будівельних роботах. Його життя було перенасичене подіями: він віддавав військовий обов’язок на далеких землях Афганістану, був миротворцем в Югославії, допомагав постраждалим від землетрусу у м. Спітак, де витягнув з під завалів грудне немовля, за секунду до того, як на ліжечко рухнула бетонна плита; був ліквідатором на ЧАЕС. Мій дідусь добра та чуйна людина, допомагає ділом і словом, коли просять про допомогу. Має різносторонні захоплення, складає вірші для рідних і друзів до памятних подій, написав спогади про афганські події, які назвав «Шураві з Адраскану». Працює дідусь у Центрі позашкільної роботи, де я відвідую гурток образотворчого мистецтва. Напередодні Дня вшанування учасників бойових дій, мого дідуся запросили виступити зі спогадами перед вихованцями Центру. І я почула розповідь, дідусь ніколи мені її не розповідав, яку не можу забути, і хочу поділитись з вами цими подіями. Але почну з історіі, щоб мої однолітки зрозуміли, про які подіі піде мова.
Наприкінці п ‘ятидесятих років в Радянському Союзі навчалися військово службовці з Афганістану, які захопилися ідеями марксизму. Перші комуністи афганістану здійснили в 1978 році переворот та захопили владу, що привело до противостояння місцевих селян, які не бажали коритися реформам, ідеї комунізму були їм не зрозумілими. Ісламісти оголосили себе захистниками справжніх традиційних цінностей. Розпочався терор проти власного населення, акції протесту, сутички, розгорялась громадянська війна, яка загрожувала існуванню комуністичного уряду. У світі тих подій, Радянський Союз прийняв рішення, що необхідно допомогти братньому афганському народу. Офіційною метою введення військ було запобігання загрозі іноземного втручання в Афганістан. Обмежений контингент радянських військ був втягнутий в громадянську війну, яка точилась в Афганістані. В конфлікті брали участь з однієї сторони демократичні сили уряду Афганістан з іншого боку озброєна опозиція моджахетів при підтримці військових США та уряду європейських країн членів НАТО. Афганістан, це територія Азії і одна із самих бідних країн світу, це зумовлено географічним положенням, гірська місцевість та багато пустель , клімат , не сприятливий для землеробства з високою температурою повітря.
З 25 грудня 1979 року почалося введення військ в Афганістан, десять років юнаки з Радянського Союзу були вимушені віддавати військовий обов’язок на далеких землях Афганістану, виведення військ завершилось 15 лютого 1989 року.
Подія, про яку розповім, припала на другий етап активних бойових дій війни, підтримку афганських військ авіацією та саперними підрозділами. Це було 15 червня 1982 року. Мій дідусь , на БТР супроводжуваd колону радянських військ з провінції Фараг в сторону Кандагару. Дорога серпантином тягнулась між гірських ущелин. Помятий та розбитий БТР в дорозі зламався, поки ремонтували, відстали від колони військ. Коли продовжили свій шлях, БТР підірвався на фугасі , водій загинув. Коли дідусь прийшов до свідомості, зрозумів, що його ноги потрощені осколками. До найближчої точки було пару кілометрів навпростець, але повзти на руках треба було через гори і тільки вночі, щоб не попастись душманам. Хотілось пити, бо температура повітря вдень підіймалась до +50 ⁰, а через поранення почалась гарячка, та фляга води закінчилась ще в перший день схоронку в ущелині. Три доби дідусь повз до своїх військ. Коли його знесиленого знайшли, то по рації викликали вертоліт, щоб переправити в Шинданський госпіталь . В 27 років йому хотіли ампутувати ноги вище колін, бо почалась гангрена. Як подарунок долі, на той час в госпіталь з метою консультації військового високого чину прибув професор з Санкт-Петербургу, який склав потрощені кісточки нижніх кінцівок та наклав аппарат Іллізарова. Два місяці дідусь боровся за свої ноги в цьому госпіталі та ще чотири місяці в госпіталі Ташкенту. Він переміг. Він сильний духом, я ним пишаюсь ! За уточненими даними, Радянська армія втратила у цій війні 14 419 осіб військовослужбовців. Поранено та контужено 53738 осіб. Війна в Афганістані не завершувалась ще протягом декількох років. Останні події , які розпочались в 2021році перейшли в конфлікт, який досі триває. З часу, як наша країна здобула незалежність, ще з 1992 року, українські миротворці беруть участь у міжнародних місіях під угодою таких організацій, як ООН та НАТО.